П’ЯТИЙ ПУНКТ

Одна з багатьох мудростей посту священного місяця Рамадану з точки зору морального приборкання нафсу й примусу його до відмови від непокори.

Людський нафс, через безтурботність забуває про себе, не бачить і не бажає бачити наявні в ньому безмежну слабкість, нескінченні злидні й величезні вади. Він не думає про те, що постає вкрай слабким, схильним до загибелі, своєрідною мішенню для нещасть, а також про те, що складається лише з тлінних речей — кісток і м’яса. Уявляючи себе безсмертним, вічним, він накидається на цей світ так, ніби його тіло складається зі сталі. І з неабиякою жадібністю, із сильною прихильністю й любов’ю він прагне до земних благ, пов’язує себе з будь-якою насолодою, забуває свого Творця, котрий піклується про нього з неабияким милосердям. Ба більше, він не думає про результати земного життя й життя вічного, скочується до аморального стану.

Так, піст у священний місяць Рамадан навіть найбільш безтурботним і впертим людям дає змогу відчути їхню слабкість, безсилля й злиденний стан.

Через голод людина думає про свій шлунок, розуміє його потреби, усвідомлює, наскільки слабким є її тіло. Вона збагне власну потребу в доброті й милосерді.

Відмовившись від погорди нафса, у цілковитому безсиллі й у бідності людина відчує жагуче бажання звернутися до обителі Аллага і з вдячністю готується постукати в двері милосердя за умови, що безтурботність не зіпсувала її серце.

Iз зiбрання творiв “Рiсале-i Нур”
 https://www.risale.in.ua/ramadan