ДРУГИЙ ПУНКТ

Одна з багатьох мудростей посту Рамадану з огляду на подяку за всі дари від Всевишнього.

У “першому слові” зазначалося, що страви, принесені якимось слугою з кухні правителя, потребують певної плати. І віддячуючи слузі грошима, буде нерозумно уявляти собі нікчемними ті  цінні блага, а також не визнавати того, хто їх дарував. Так само Всевишній розсіяв на поверхні землі незліченні види благ, а в якості плати за ці блага вимагає подяки (шукр). Зовнішні причини й володарі цих благ уособлюють своєрідних слуг. Ми платимо певну ціну цим слугам, висловлюємо їм свою подяку й навіть виявляємо їм надмірні повагу й прихильність, хоча Аллаг — Істинний Дарувальник, гідний значно більшої подяки, ніж ті причини. Так, дякувати Всевишньому необхідно з усвідомленням того, що ці блага безпосередньо виходять від Нього, а також з усвідомленням цінності тих благ і відчуттям своєї потреби в них.

Отже, піст в місяці Рамадані — це джерело істинної й щирої, великої й загальної подяки. Адже в інший час більшість людей, не відчуваючи справжнього голоду, не усвідомлюють цінності багатьох благ. Ситі та заможні люди не усвідомлюють ступінь блага, що міститься в черствому шматочку хліба. Позаяк, під час розговіння навіть черствий хліб для вірянина є вельми цінним Божим даром, це доводять його органи смаку. Будь-хто, — починаючи з правителя і закінчуючи убогим жителем, — шляхом пізнання цінності тих благ в період благословенного Рамадану досягає найвищого ступеню духовної подяки.

І пам’ятаючи про заборону приймання їжі в денний час, скаже: “Ці блага — не моя власність. Я не маю споживати їх, отже, вони є власністю й даром Іншого, Творця… Я чекаю на Його веління”, — людина пізнає благо як дар, таким чином висловлює свою духовну подяку. Отже, такий піст стає ключем до подяки, а це — істинний обов’язок людини.

Iз зiбрання творiв “Рiсале-i Нур”
 https://www.risale.in.ua/ramadan