Так, щирий вірянин зможе протистояти всьому світові і залежно від сили віри (Іман) звільнитися від пут різних обставин. 

«Я покладаюся на Всемогутнього Аллага», – повсякчас повторюватиме він. 

Таким чином, перебуваючи на кораблі життя, посеред бурхливих хвиль життєвих подій та обставин, така людина подорожуватиме в цілковитій безпеці. Увесь тягар свого земного життя вона довірить силі Всемогутнього Творця (аль-Кадір). 

Після свого спокійного існування в цьому буремному світі, вона спочиватиме в світі Барзах. Згодом, у пошуках вічного миру та блаженства, така людина злетить до райських садів. Інакше ж, якщо людина не покладатиметься на Аллага, тоді всі земні турботи не дадуть їй можливості злетіти, ба більше, вони будуть тягнути її до найнижчого стану. 

 Так, віра (іман) вимагає принципу єдинобожжя, а воно, в свою чергу, потребує упокорення Божій волі, упокорення ж тягне за собою сподівання на Аллага, а плід сподівань являє собою щастя у двох світах.

Лишень зрозумій правильно: 

сподівання на Всевишнього Аллага не передбачає необхідності суцільного нехтування причинами – навпаки, звернення до причин, якщо приймати їх як завісу, за якою виявляється могутність Творця, тому слід розглядати це як благання або звернення до Нього через діяння. 

Результатів будь-якої діяльності необхідно просити лише у Всемогутнього Аллага, пам’ятаючи, що наслідок та підсумок залежать лише від Нього. Також необхідно виявляти подяку суто Йому. 

Рісале-і Нур / ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЄ СЛОВО