Добре (мандуб) є здійснювати намаз з початком наступу його часу, при цьому уявляючи перед собою Каабу таким чином, щоб той, хто молиться, бачив у своїй уяві ряди, що вишикувалися навколо Кааби, подібно до кіл, що входять один в одне, де перші ряди охопили Каабу, а останні охопили весь ісламський світ. Ставши в ці ряди, нехай він увійде в ту велику громаду, одностайність якої стануть аргументом і доказом кожного сказаного ним в намаз слова і тези.

Наприклад, коли здійснює намаз вимовляє الحمد لله «Вся хвала належить Аллагу», всі віруючі, складові тієї великої громади, нібито підтверджують його слова, кажучи «Так, ти сказав правду!». Ці підтвердження служать духовним щитом проти нападників сумнівів (васваса). При цьому всі його почуття, відчуття і духовні фібри отримують від намазу свою їжу і задоволення. Однак, цей уявний погляд, що молиться на Каабу, повинен бути не навмисним, а Другорядним, абстрактним.

[Рісале-і Нур  – “Месневі-і Нуріє”]