Ахмед Тевке

Медресе “Сінан-Паша” , Фонд «Хізмет»

Стамбул, Туреччина

1. Вступ

Зображення 1. Дві сторінки із мусхафа, виконаного Шейхом Хамдуллою (пом. у 1520 р.) (Бібліотека Стамбульского університету)

Зображення 2. Дві сторінки із мусхафа, виконаного Шекерзаде Саїдом Мехмедом (пом. у 1753 р.) (Бібліотека «Сулейманіє»)

 

3. Аятберканар — властивість, що закладена в самому Одкровенні

Першим каліграфом, який упорядкував мусхаф за принципом «аятберканар» (вирівнювання аятів по краях), був Хафіз Усман Нурі Кайішзаде (пом. у 1895 р.). Цей спосіб організації тексту полягає в тому, що початок кожної сторінки збігається з початком аята, а кінець кожної сторінки збігається з кінцем аята, тобто останній аят на сторінці ніколи не переривається і не переноситься на наступну сторінку. Бадіуззаман Саїд Нурсі писав про цю властивість тексту Хафіза Усмана наступне:

«В кінці кожної сторінки Корану аяти завершені, і вони закінчуються гарною римою. Це пояснюється тим, що коли взяти за орієнтир для визначення розміру сторінки найдовший аят, так званий аят аль-Мудаяна (2:282), а суру “Аль-Іхляс” і “аль-Кяусар” за орієнтир для рядка, то ця прекрасна властивість Премудрого Корану та її дивовижність стають очевидними» [7].

Зображення 3а. Аят аль-Мудаяна (2:282), як орієнтир для визначення розміру сторінки — один аят займає всю сторінку

Зображення  3б. Найкоротша сура «Аль-Іхляс», як орієнтир для визначення ширини сторінки — вся сура займає один рядок    

ПРИМІТКА.

Знак

вказує на кінець аята, виконуючи роль знака пунктуації «.»; всередині зазначено номер аята.

У мусхафі, при створенні якого Хафіз Усман визначив довжину сторінки, взявши за основу найдовший аят (аль-мудаяна), а ширину — за розміром двох найкоротших сур («Аль-Іхляс» і «Аль-Кяусар»), виникла характерна властивість «аятберканар».

Зображення 4а. Сторінки 62 і 63, останні аяти завершуються на тих же сторінках

Зображення 4б. Сторінки 64 і 65, останні аяти завершуються на тих же сторінках

Риса «аятберканар», яку ілюструє зображення 4, властива для всіх 604 сторінок Корану. Переписувачі більш ранніх мусхафів (зображення 1 і 2) могли ділити аяти в кінці сторінки і переносити їх на наступну. Поява цієї особливості внаслідок написання початкового тексту з урахуванням властивості, що виникла з самого Корану, — ні що інше, як очевидне Божественне чудо. Ця дивовижна особливість виявилася лише через 12 століть після написання першого мусхафа, коли аяти різної довжини, що з різних причин з’явилися у різний час і в різному порядку, були записані згідно з критерієм, заснованим у самому Одкровенні. Така розмітка набула поширення в ісламському світі, і переважна більшість мусхафів впорядкована саме таким чином.

4. Дивовижність тавафука

Майже через 40 років після смерті Хафіза Усмана (до середини 1930-х років) Бадіуззаман помітив, що імена Аллага в його особистому Корані, переписаному в стилі Хафіза Усмана, певним чином вишукані. Це спонукало його переглянути всі сторінки і всі слова, що вказують на Аллага. Бадіуззаман дійшов висновку, що значна частина слів «Аллаг» дивовижно збіглася, за винятком невеликих зміщень у розташуванні деяких з них, незважаючи на очевидність присутності там тавафука (як показано на малюнку 5). Він пише: «Дослідивши такий самий Коран, розмічений в стилі Хафіза Усмана, ми виявили в ньому тавафук, що відноситься до гайбу, в першу чергу, в зв’язку з “лафзуллою” (словом “Аллаг”). Ми відзначили кожен з цих випадків в особистому примірнику Корану і виявили, що періодично зустрічаються додаткові пропуски між реченнями та аятами, які частково порушили цю узгодженість. Разом з тим, ми переконалися, що тавафук має заздалегідь передбачену ​​природу, адже це прикрашання й упорядкування, яке усуває зовнішній недолік повторюваних висловів. До нас прийшло розуміння, що цей зумисний тавафук буде відображатися навіть без внесення будь-яких змін у реченнях і будову сторінок. При цьому він приносить насолоду і захоплення від хатта (розмітки) Корану і є одним з десяти очевидних ​​доказів його дивовижної неперевершеності. Тому, відданий справі Корану, я виношу це питання на розгляд моїх друзів і запрошую їх обговорити та підтримати його» [1].

Зображення 5a. 64-а сторінка з мусхафа Хасана Різи в стилі Хафіза Усмана. Бадіуззаман позначив слова «Аллаг» у своєму особистому мусхафі.

 

Зображення 5б. 64-а сторінка з мусхафа, виконаного Хамідом Айтачем, відображає тавафук у тому вигляді, в якому його бачив Бадіуззаман.

 

Бадіуззаман Саїд Нурсі, який вбачав мету свого життя у «проголошенні дивовижності Корану» [8], сказав, що «існує свідчення дивовижності Корану, яке можна побачити на власні очі», його можуть побачити навіть «неосвічені прості люди або матеріалісти, чий розум сприймає лише те, що бачать очі». Він розділив явище тавафук на три види [1]:

«У Неперевершеному Викладі Корану є багато видів тавафука (ПРИМІТКА). Окрім тавафука в оздобленні його слів, є і духовний тавафук (пов’язаний з їх значеннями). Всі вони дуже глибокі і різноманітні. Що стосується узгодженості в розташуванні слів, то вона буває трьох видів:

Перший вид — з’являється на одній сторінці.

Другий вид — на суміжних сторінках, тобто на протилежних.

Третій вид — прослідковується через декілька різних сторінок.

ПРИМІТКА: Поняття тавафук вказує на узгодженість. Узгодженість — ознака єдності. Єдність — свідчення таухіду. А таухід — це найвизначніший із чотирьох основних принципів Корану».

 «Слова, що вказують на Аллага, зустрічаються 2806 разів. До них належать: вираз Бісмілляг (в ім’я Аллага), слова Рахман (Милостивий) – 159 разів; Рахім (Милосердний) – 220; Гафур (Пробачаючий) – 61; Рабб (Повелитель) – 846; Хакім (Мудрий) – 86; Алім (Знаючий) – 126; Кадир (Могутній) – 31; Гу (Він) в “ля іляга ілля-гу” – “немає Бога, крім Нього” – 26 разів». Більшість із цих слів (всього понад 4000) розташовані на одній лінії одне під одним. Зображення 6, 7 і 8 ілюструють три види тавафука.

Зображення 6a. Приклад тавафука на одній сторінці (62–63). Слова, що вказують на Аллага, розташовані на одній лінії одне під одним.

Зображення 6б. Приклад тавафука на одній сторінці (64–65). Слова, що вказують на Аллага, розташовані на одній лінії одне під одним.

Зображення 7. Тавафук на двох суміжних сторінках. На 540-й та 541-й сторінках всі шість слів, що вказують на Аллага, розташовані симетрично, тобто одне навпроти одного.

Зображення 8. Тавафук на декількох сторінках. Слова «Аллаг» в кінці третього рядка на 543, 545, 551 і 553 сторінках розміщені ідентично, перекриваючи одне одного.

Зображення 9. Сторінка 422 — одна зі сторінок Корану, де найчастіше зустрічається слово «Аллаг».

Тавафук має й інші різноманітні види. Докладніше про них ми зможемо розповісти в іншій статті, а тут наведемо лише один приклад. На 422-й сторінці, що є однією з тих сторінок Корану, де слово «Аллаг» зустрічається найчастіше, в цілому шістнадцять слів, що вказують на Аллага. 41-й аят, в якому ми читаємо останнє на цій сторінці слово «Аллаг», проголошує: «О ви, які увірували! Згадуйте Аллага часто!» Таким чином той, хто читає цю сторінку з самого початку і дістається 41-го аята, промовляє і згадує Аллага шістнадцять разів, виконуючи припис заключного аята.

5. Висновок

У цій статті ми коротко описали властивість «аятберканар», яку в XIX столітті виявив Хафіз Усман, і тавафук – очевидне диво Священного Корану, яке в XX столітті пояснив Бадіуззаман Саїд Нурсі. Обидва відкриття з’явилися через багато століть після того, як людству було послано Коран. У своїй праці «Рісале-і-Нур» Бадіуззаман Саїд Нурсі навів низку наукових, логічних і філософських доказів на підтримку дивовижних істин Корану. Більше того, в одній із частин своєї праці під назвою «Румузат-і Семанійє» він пояснив й інші види тавафука, ми ж у цій статті спробували розглянути лише один із них.

📌 Придбати Мусхаф Священного Корану з тавафуком можна в Стамбулі, при культурно-історичному комплексі “Медресе Сінан-паша”

ПОСИЛАННЯ

[1] Бадіуззаман Саїд Нурсі, Румузат-і Семанійє, Двадцять дев’ятий Лист, Третя частина.

[2] Джалалуддін ас-Суюті. Аль-іткан фі улюм аль-Кур’ан. Тахкік, Мустафа Діб аль-Буга, Бейрут: Дар Ібн Касір (1996), сс. 185-186.

[3] Сахіх аль-Бухарі, Книга початку одкровень, 1-5.

[4] Сахіх аль-Бухарі, Книга початку творіння, 6-7.

[5] Сахіх аль-Бухарі, Книга про достойні риси Корану, 3-4.

[6] Абу Амр Усман ібн Саїд Ад-Дані. Аль-мукні фі марсумі масахіфі-ль-амсар. Ред. Мухаммад Садик Камхаві. Каїр: Мактабат аль-Кулліяті-ль-Азхар, 1978, с. 17-19.

[7] Бадіуззаман Саїд Нурсі, Листи, Дев’ятнадцятий Лист, Вісімнадцятий знак

[8] Бадіуззаман Саїд Нурсі, Листи, Двадцять восьмий Лист, Сьоме питання.

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *