Ахмед Тевке
Медресе «Сінан-Паша», фонд «Хізмет Вакфи».
Стамбул, Туреччина
1. Передмова
Малюнок 1. Розворот мусхафа, що належить перу Шейха Хамдуллах (пом. 1520 р.) (бібліотека Стамбульського університету)
Малюнок 2. Розворот мусхафа, написаного Шекерзаде Саїдом Мехмедом (пом. 1753 р.) (бібліотека «Сулейманіє»)
3. Аятберканар-властивість, що виникла з самого Одкровення
Першим структурував мусхаф за принципом «аятберканар» Хафіз Усман Нурі Кайішзаде (пом. 1895 р.). Цей спосіб організації тексту полягає в наступному: початок кожної сторінки збігається з початком аята, а кінець кожної сторінки збігається з кінцем аята, тобто останній аят на сторінці ніколи не переривається і не переноситься на наступну сторінку. Бадіуззаман Саїд Нурсі писав про Хафіза Усмана і про цей критерій таке: «в кінці кожної сторінки Корану аяти завершуються, і закінчуються ці аяти римованими рядками. Це пояснюється тим, що, якщо прийняти за стандарт розміру сторінки найдовший аят, що називається аль-Мудаяна (2: 282), а суру «аль-Іхляс» і «аль-Кяусар» прийняти за стандарт рядка, то подібна властивість Мудрого Корану і його диво стають очевидними» [7].
Рисунок 3а. Аят аль-Мудаяна (2: 282) як орієнтир для визначення довжини сторінки — один аят займає цілу сторінку.
Рисунок 3б. Найкоротша сура «аль-Іхляс» як орієнтир для визначення ширини сторінки — уся сура вміщується в одному рядку.
ПРИМІТКА.
Знак
вказує на кінець аята, подібно знаку пунктуації «.», а в середині вказано номер аята.
У мусхафі, при написанні якого Хафіз Усман визначив довжину сторінки на основі найдовшого аята (аль-Мудаяна) і ширину сторінки на основі двох найкоротших сур («Аль-Іхляс» і «аль-Кяусар», виникла характерна властивість «аятберкенар».
Малюнок 4а. 62-га і 63-тя сторінки, останні аяти закінчуються на цих самих сторінках
Малюнок 4б. 64-та і 65-та сторінки, останні аяти закінчуються на цих самих сторінках
Властивість «аятберкенар», проілюстрована на малюнку 4, характерна для всіх 604 сторінок Корану. У більш ранніх мусхафах, як видно на малюнку 1 і 2, аяти в кінці сторінки могли розділятися і переноситися на наступну сторінку. Поява цієї особливості в результаті написання того ж тексту, що і в першому мусхафі, на підставі властивості, породженої з самого Корану, не що інше, як очевидне божественне диво. Ця дивовижна особливість виявилася лише через 12 століть після написання першого мусхафа, коли аяти різної довжини, послані з різних причин в різний час і в різному порядку, були записані згідно з вказаним вище критерієм, що базувався на самому ж Одкровенні. Така структура набула широкого поширення в ісламському світі, і переважна більшість мусхафів написані саме так.
4. Диво тавафук
Приблизно через 40 років після смерті Хафіза Усмана (до середини 1930-х років) Бадіуззаман виявив, що Імена Аллага в його особистому Корані, написаному в стилі Хафіза Усмана, збудовані в певному порядку. Це спонукало його переглянути всі сторінки, а також слова, що вказують на Аллага, які зустрічаються на цих сторінках. Бадіуззаман зробив висновок, що розташування слів «Аллаг» в безлічі випадків чудесним чином збігається, за винятком невеликих зрушень в розташуванні деяких з них, незважаючи на чітко видимий тавафук (мал. 5). Він пише: «вивчивши такий самий Коран, написаний в стилі Хафіза Усмана, ми помітили, що в ньому мав місце очевидний тавафук, перш за все, у зв’язку з «лафзуллаг» (словом «Аллаг»)». Відзначивши кожен з цих випадків в особистому примірнику Корану, ми виявили, що періодично зустрічаються невпорядковані прогалини між рядками і аятами, які частково порушили цю узгодженість. Поряд з цим, ми переконалися, що тавафук має навмисну природу, оскільки це прикраса і облагороджування, що усуває видимий недолік виразів, що повторюються. Ми зробили висновок, що це навмисний тавафук буде відображатися навіть без внесення будь-яких змін в рядки і будову сторінок. І при цьому він приносить задоволення і захоплення хаттом (каліграфією) Корану і являє собою одне з десяти видимих свідчень його чудової неперевершеності. Тому, слугуючи справі Корану, я представляю це питання на розгляд моїх друзів і запрошую їх обговорити і підтримати його» [1].
Малюнок 5a. 64-та сторінка з мусхафу Хасана Різи в стилі Хафіза Усмана. Бадіуззаман зазначив слово «Аллаг» у своєму особистому мусхафі.
Малюнок 5б. 64-та сторінка з мусхафу, що належить перу Хаміда Айтача, з відображенням тавафук в тому вигляді, в якому його обґрунтував Бадіуззаман.
Бадіуззаман Саїд Нурсі, який визначив за мету свого життя «проголошення дивовижності Корану»[8], заявив, що «є свідчення чудесності Корану, яке можна побачити на власні очі». Його можуть побачити навіть «неосвічені прості люди або матеріалісти, чиї уми сприймають тільки те, що бачать їхні очі». Він розділив явище тавафук на три види [1]: «у неперевершеному викладі Корану є багато видів тавафука». Крім тавафук в оздобленні його слів, є і смисловий тавафук (пов’язаний зі значеннями слів). Усі вони дуже глибокі і багаті. Що стосується тавафука в розташуванні слів у тексті, він буває трьох видів:
Перший — міститься на одній сторінці;
Другий — на розворотах, тобто на протилежних сторінках;
Третій — простежується через кілька різних сторінок.
Слово «Аллаг» згадується 2806 разів. Слова «Рахман» (Милостивий) – 159 раз і «Рахім» («Милосердний») – 220 (разом з тими словами «Рахман» і «Рахім», що використано у виразі «бісмиллагі-ррахмані-ррахім»); «Гафур» («Той, що прощає») – 61 раз; «Рабб» («Господь») – 846 разів; «Хакім» («Мудрий») – 86 разів; «Алім» («Той, що знає») – 126 разів; «Кадір» («Всемогутній») – 31; «Хуа» («Він») у виразі «ля іляха ілля-хуа» – «немає Бога, крім Нього» – 26 разів». Більшість з цих слів (всього понад 4000) розташовані на одній лінії один під одним. Малюнки 6, 7 і 8 слугують прикладами трьох згаданих видів тавафук.
Малюнок 6a. Приклад тавафук на одній сторінці (зображені сторінки 62-63). Слова «Аллаг» розташовані на сторінці на одній лінії один під одним.
Малюнок 6б. Приклад тавафук на одній сторінці (зображені сторінки 64-65). Слова «Аллаг» розташовані на сторінці на одній лінії один під одним.
Малюнок 7. Тавафук на розвороті. На сторінках 540 і 541 всі шість слів «Аллаг» вирівняні симетрично, тобто розташовані один навпроти одного на протилежних сторінках.
Малюнок 8. Тавафук на кількох сторінках. Розташування слова «Аллаг» в кінці третього рядка на сторінках 543, 545, 551 і 553 ідентичне, вони немов накладаються один на одного.
Малюнок 9. Сторінка 422 – одна зі сторінок Корану, на якій слово «Аллаг» зустрічається найбільшу кількість разів.
Існують й інші різні і дуже багаті види тавафук. Залишаючи можливість розповісти про них більш докладно в іншій статті, наведімо тут лише один приклад. На сторінці 422, одній зі сторінок Корану, де слово «Аллаг» зустрічається найбільшу кількість разів, в цілому шістнадцять слів «Аллаг». 41-й аят, в якому зустрічається останнє слово «Аллаг» на цій сторінці, звучить так: «Ті, хто увірували! Згадуйте про Аллага багаторазово!» Тому, якщо хтось читає цю сторінку з самого початку і доходить до 41-го аята, він вимовляє і згадує Аллага вже шістнадцять разів, слідуючи, таким чином, приписам останнього аяту.
5. Епілог
У цій статті ми стисло описали властивість «аятберканар», виявлену в XIX столітті Хафізом Усманом, і тавафук – видиме диво Священного Корану, виявлене Бадіуззаманом Саїдом Нурсі в XX столітті. Обидві знахідки виявлені через багато століть після послання Корану. У своїй праці «Рісале-і-Нур» Бадіуззаман Саїд Нурсі навів багато наукових, логічних і філософських доказів чудесних істин Корану. Ба більше, в одній з частин своєї роботи під назвою «Румузат-і Семаніє» він пояснив і інші види тавафук, і в цій статті ми спробували окреслити загальні риси одного з них.
📌 Придбати Мусхаф Священного Корану з тавафуком можна в Стамбулі, при культурно-історичному комплексі «Медресе Сінан-паша»
ПОКЛИКАННЯ:
[1] Бадіуззаман Саїд Нурсі, Румузат-і Семанія, Двадцять дев’ятий Лист, Третя частина.
[2] Джалалуддін ас-Суюті. Аль-Іткан фі улюм аль-Кур’ан. Тахкік, Мустафа діб аль-Буга, Бейрут: Дар Ібн Касир (1996), сс. 185–186.
[3] Сахих аль-Бухарі, Книга початку одкровень, 1-5.
[4] Сахих аль-Бухарі, Книга початку творіння, 6-7.
[5] Сахих аль-Бухарі, Книга про достоїнства Корану, 3-4.
[6] Ад-дані, Абу Амр Усман ібн Саїд. Аль-мукні фі марсумі масахіфі-ль-амсар. Ред. Мухаммад Садік Камхаві. Каїр: Мактабат аль-Куллияті-ль-Азхарія, 1978, с. 17-19.
[7] Бадіуззаман Саїд Нурсі, Листи, Дев’ятнадцятий Лист, Вісімнадцята тонка вказівка.
[8] Бадіуззаман Саїд Нурсі, листи, Двадцять восьмий Лист, Сьоме питання.
