Йдучи крізь морок сумнівів і намовів (васваса), я побачив, що положення Суни Високоповажного Посланника (мир йому і благо) відіграють роль певних зірок, деяких лампад. Кожне положення Суни і кожне встановлення Шаріату сяє наче сонце над шляхами помилок. Якщо на тих шляхах людина хоч на частку відхилиться і відвернеться від Суни, то стане потіхою для дияволів, носієм сумнівів і страхів, і понесе вантаж, подібний горам.
А також, ці положення Суни я побачив в образі ниток, які сходять з небес. Той, хто хапається за них, височить і досягає щастя; той же, хто противиться, спираючись при цьому на розум, уподібнюється Фараону, який по дурості вирішив зійти на небеса по високій башті.
[Рісале-і Нур – “Месневі-і Нуріє”]