Друже! Так само, як життя є доказом єдності Творця, смерть є підтвердженням Його сталості і вічності. Так, як бульбашки на поверхні поточної річки і моря, що хвилюється, а також інші блискучі речі, що знаходяться на поверхні землі, показуючи світло і відображення Сонця, свідчать про його існування, так і те, що після їх смерті і згасання, що займають їх місце нові подібності знову демонструють сонячне світло і відображення, свідчить про сталість і вічність Сонця, а також про те, що всі ці промені, відображення і подоби є твором одного-єдиного Сонця. Отже, ці прозорі речі своїм існуванням вказують на існування Сонця, а своїм зникненням і смертю – на його сталість і тривалість.

Точно так само, все суще своїм існуванням свідчить про обов’язковість буття Необхідно Сущого, а також своєю смертю і своїм зникненням, а теж тим, що на їх місце в невпинному оновленні приходять їх подібності, свідчить про одвічне в Єдності їх Творця. Так, заміна і естафета, постійно мають місце серед цих красивих істот і витончених творінь, що з’являються на світ під час зміни днів і ночей, зміни пір року і перетворень елементів, є твердим аргументом, що незаперечно свідчить про існування, вічність і єдність одного вічного, великого володаря постійної краси.

Смерть і зникнення причин і їх наслідків під час щорічних перетворень, а потім їх спільне повернення, вказують на те, що причини є такими ж безсилими творіннями і створіннями, як і наслідки, а також свідчать про те, що всі ці творіння є оновлюванні мистецтвом Єдиного [Творця].

[Рісале-і Нур  – “Месневі-і Нуріє”]

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *