…у цьому світі протистояння та зміщення добра і зла, радості та печалі, світла та мороку, тепла та холоду, краси та потворності, істини та хиби несе в собі дуже великий сенс. Бо якщо не буде зла, то ми не в змозі будемо осягнути обрії добра. Якщо не буде печалі, то ми не збагнемо смислу радості.
Світло без мороку втратить свою значущість. Саме через холод постають ступені тепла. Через потворність лише в одній істині краси виявляється тисяча інших істин, ба більше, тисячі різноманітних ступенів краси.
Без Пекла значні задоволення від Раю залишаться потаємними. Із цього випливає, що будь-яку річ у певному аспекті можна сповна пізнати завдяки її протилежності. І лишень одна-єдина така істина, поширившись, породить багато інших істин.
Оскільки змішаний світ створінь із цього тлінного світу тече у Світ Вічності, то, безсумнівно, так само й добро, радість, світло, краса, віра ( іман ) тощо пливуть до Раю; натомість такі вади, як зло, страждання, морок , паскудство, безбожжя течуть до Пекла.
Таким чином, безперервно плескаті потоки Всесвіту вливаються в ці два «резервуари», залишаючись там. Витлумачивши окреслені тонкощі істини, що постають наприкінці чудодійного Двадцять дев’ятого Слова, поставимо тут крапку.
۞ وَيَتَفَكَّرُونَ فٖى خَلْقِ السَّمٰوَاتِ وَالْاَرْضِ رَبَّنَا مَا خَلَقْتَ هٰذَا بَاطِلًا سُبْحَانَكَ فَقِنَا عَذَابَ النَّارِ
رَبَّنَا اصْرِفْ عَنَّا عَذَابَ جَهَنَّمَ اِنَّ عَذَابَهَا كَانَ غَرَامًا ۞ اِنَّهَا سَٓاءَتْ مُسْتَقَرًّا وَمُقَامًا
«…яĸi згaдyють Aллaгa cтoячи, cидячи тa лeжaчи, яĸi poздyмyють нaд твopiнням нeбec i зeмлi: «Гocпoди нaш! Tи нe cтвopив yce цe мapнo. Πpecлaвний Tи! Bpятyй жe нac вiд ĸapи вoгнeм!» (Коран 3:191).
«…які говорять: «Господи наш! Відверни від нас покарання геєни, адже таке покарання нескінченне. Яка мерзотна ця обитель і цей притулок!»»
(Коран 25:65-66)
Рiсале-i Нур «Плоди Віри»